Друк

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Зокрема, частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
До істотних умов договору оренди землі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» віднесено: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, спробу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Водночас право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 Земельного кодексу України).
Таким чином, необхідно розрізняти поняття «момент укладення договору оренди землі» та «момент виникнення права оренди». Так, загальним правилом договір оренди землі вважається укладеним з моменту досягнення згоди та підписання сторонами, за винятком випадків, коли в договорі передбачено, що договір вважається укладеним з моменту державної реєстрації права оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Натомість право оренди виникає з моменту його державної реєстрації та обмежено строком дії договору оренди.

 

Категорія: Відділ державної реєстрації
Перегляди: 201